Як тільки весна задзюркоче,
То й серце мовчати не схоче.
І сонце, що в душу загляне,
Ясними лелітками стане.
Вірші мої, світлі лелітки,
Душі неслухнянії дітки,
Розсипала – всіх не зібрати,
Не втримати і не сховати.
Впіймаю, на струни надіну,
І пісня поволі полине.
Хай смітники рідного краю
Лелітки мої прикрашають.
А може, у когось на віях
Застигне леліткою мрія
І знову до мене вернеться,
Як промінь від серця до серця.
Лелітки, лелітки, лелітки,
Душі неспокійнії дітки.
Розсипала – всіх не зібрати,
Не втримати і не сховати.
