Ненаписані фрази
Заглушені гуркотом потягу.
Я іду, раз по разу
Шукаючи частки погляду.
І з чужими поразками
Я залишаюсь без одягу.
Я пишу на стіні:
Ти не житимеш без мого догляду.
Я на верхній полиці лежу,
Мов стара і запилена.
Наче Сфінкс стережу
Таємниці. Ніким ще не спинена.
І не знаю межу,
Де з тобою зіткнуся спиною.
Запитаю одне:
Чим я зліплена, як не глиною?
Відпускаєш себе,
А вона не відпустить. В розпачі.
У вікні вже мете,
Там зима у самому розпалі.
Ти запариш мате,
І відчуєш, як гірко осені.
Відпускаєш її
І ідеш собі в гори вдосвіта.
Грає джаз.
І наповнює музика нас по вінця.
В тебе серце й душа.
Що ж із цього твоя столиця?
