День новий- це початок великих мандрів…
То не гра, але давній запеклий бій…
Ти ж, мій друг, волієш фальшивих скарбів,
Переховуєш сумніви в затінку вій.
В час жаги Він серце розлив як воду,
Він казав: «Хто знесилений -досхочу пий.»
Не шукай ні талан,ні уявну свободу,
Час карбує в монети зоряний пил.
Це не гра…Ми всі полонені чи воїни.
І життя наше ребус втрачань та надій.
Не облиш Слово-зброю,
самотній чи стомленний.
Джерело завжди поруч-
схиляйся і пий…
День живий.
Він миттю на миті скорочений.
І безрука–безнога болюча душа…
Та на дошці надії- знайомим почерком:
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
Оценка поэта: 5 Цей невеличкий за обсягом твір колись справді вразив мене, так само мене вразив Ваш вірш! Завжди радію, відкриваючи для себе новий твір, нового автора, за іронією долі, хоч вже давно маю свою сторінку в Клубі, але цей твір прочитала у Першій збірці! Вірш і за змістом, і за викладом на високому рівні! Бажаю Вам натхнення й успіхів!
З повагою
lilova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро!!!!
Мені гріють серце Ваші слова. Тема дуже важлива для мене.Завжди хочеться написати правду та без зайвої патетики, до серця. Мені треба ще багато чому вчитися. бо якщо писати- то писати гарно.
З теплом, Ірина