Целовать все, что осталось от зимы,
С ботинок старых слизывая талый снег,
Из плена севера в плен южный совершив побег,
Сменив на солнечный ожог объятья тьмы.
Из перьев черных птиц ей был сплетен венок
Из лент дорог, из нитей проводов.
Из проклятых и краденых даров,
Прозрачный ореол на голову возлег.
Коснулись вороны волос и гнезда свили там.
Дороги в магистраль слились к соседним городам.
Гнал ветер по углам ненужный хлам.
Бросая в дар любовь к ее ногам.
И венчанная с ветром не спеша
Шла поступью немой, неслышной, не дыша.
Босой ногой на глади снега высекая шаг.
Весны безумной вдоль дворов кралась душа
Оценка поэта: 5 твій образ весни дуже відрізняється від загальноприйнятого Весни-красуні.Я б навіть сказала, що поміж рядків відчувається, як ця весна дихає забрудненим повітрям мегаполюсу.
Коломбина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
После ваших слов про мегаполис почему-то вспоминается народная мудрость: "Весна покажет, кто где гадил"