Сначала стихи лишаются названий.
Названия падают первыми,
как приграничные города,
как добровольцы,
что остались прикрывать
отступление
слов.
За ними следуют
слова громкие и уверенные в себе,
с выпуклыми мышцами, татуировками,
слова, которым аплодировали стоя.
Далее – слова, по-отцовски рассудительные,
жгучие и справедливые,
слова, которые обнадёживали в безнадёжности,
а когда меркнул последний свет,
вели по тропе в темноте.
Последними уходят слова тихие,
как скуление брошенной собаки,
как вскрик птицы, что сбилась с пути
и не видит линии берега,
и засыпает от усталости над бесконечными водами.
В конце остаются даты.
Таковы наши стихи:
24.02.2022.
14.01.2023.
8.07.2024.
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* *
Спочатку вірші позбуваються назв.
Назви падають першими,
як прикордонні міста,
як добровольці,
що лишилися прикривати
відступ
слів.
Наступними йдуть
слова гучні й впевнені в собі,
з опуклими м’язами і тату,
слова, яким аплодували стоячи.
Далі – слова, по-батьківськи розважливі,
пекучі і справедливі,
слова, які обнадіювали у безнадії,
а коли блякло останнє світло,
вели стежкою в темряві.
Останніми йдуть слова тихі,
як квиління покинутого собаки,
як зойк птаха, що збився з дороги
і не бачить лінії берега,
і засинає з утоми над безконечними водами.
Наприкінці залишаються дати.
Такими є наші вірші:
24.02.2022.
14.01.2023.
8.07.2024.
ID:
1027002
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.11.2024 19:44:27
© дата внесення змiн: 21.11.2024 19:46:08
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
