Я юність уже не куплю - aвтор: на манжетах вишиванки.
Я юність уже не куплю,не поверну,
Але й забувати не хочу натомість.
Дістану із шафи і з сумом розверну,
Вона як гербарій в потертім альбомі.
Гортаю,дивлюся, а тут твоє фото,
Як постріл в серденько твої карі очі,
Подивлюсь,закрию. Навіщо скорбота?
Не можу забути,та й ніби не хочу.
Було та минуло,вже більше пів віку.
Вже навіть немає в душі того болю.
Для іншої став ти в житті чоловіком,
І з іншим моя поєдналася доля.
Якщо вже так сталось, то що вже робити,
Як є так і буде,нехай душа прийме.
А юність ,її не можливо купити.
Зустріли ми старість не в наших обіймах
Спогади юності зігрівають серця!
