Серце людини стає чомусь мовчазнішим!
...Вже воно і не хоче знати, ані про те,
Що було, ані про те, що буде пізніше.
Кожен тіло своє до кісток горем протер.
...Серце колись говорило, воно давало
Силу і стимул для віри і виживання.
Все розповідало і нікого не кляло
І звертало увагу на свіжі "кургани"...
Кровна війна здавна не згасає "титанів"!
Слава безтямному щастю й нашому болю!
П'є народ муки свої, тривожуть надбання,
Що не спиться кволому серцю вільна воля.
Правдиво! 
