Моя любов довгострокова,
Моя любов є на віка.
Чи то є липа, чи діброва,
Що похилилась до ставка.
Тягнулась довго через втому,
Через образи, через біль.
Тяжко було їй не стомитись,
Але була у неї ціль.
Ціль нахилилась, хоч торкнутись,
Зʼєднатись з тим ставком на мить.
Відчути то кохання скуте,
Бентежить душу, норовить.
Настала мить, вода обмила,
То гілля разом розцвіло.
А навкруги багато зілля,
Кохання тут, сонце зійшло.
Ті почуття були блаженні,
Серце шалено загуло,
Променем щирості, надії
Ангельську душу обплело.
