Де ті квіти, дитинства кудрявого.
Діти, що в колінах колготки дірявили.
Матусі, що із вікон гукали малечу.
Татусі́, такі сильні, носили на пле́чах.
Пригадати лиш квіти, що бу́ли мов сад.
І ті миті, як в спеку пили́ лимонад.
Коли бігли так швидко, губивши кросівки,
Бо найсмачніша у світі малина, в сусідки.
І кожен в світі мабуть пригадає,
Цей погляд бабусі, що в гості гукає.
Коли світ принесе здалось б нездоланне,
Пригадай ці рядки і знай ти незламний!
