Вересневі роздуми легкі,
як тенета бабиного літа,
ще немає срібла у росі,
хризантеми сонечком зігріті
та уже полощеться пожар
поміж вишень батьківського саду
і парує зранку від стожар*,
наче загорілася левада,
небо перерізане ключем
і така жура від нього лине,
журавлі прощаються крізь щем
до весни з тобою, Україно.
03.02.24р.
*Стожар – від старого слова сто́жар («місце, де стоять снопи сіна» або «жердина, що ставиться посеред копиць або навколо них»)
