Снігами світ сховав свою печаль.
Сліпучим сяйвом відганяє острах
Нової ночі,що вже кігті гострить,
Немов хижак.У грудях дме містраль...
Невідворотність груднем входить в дім -
Йде рік у засвіти.Та на порозі - диво.
Це крізь хурделиці і морок незрадливо
Різдва зоря вже світить нам усім.
За святість світла вкотре буде бій.
І в цій містерії незмінній і магічній
Зробити мусиш вибір предковічний,
Якою б не була стіна завій.
Насподі снігу сховане життя.
У попелі чаїться первоцвітом.
Коловорот,що рухає цим світом,
Пливе ж над ними вже без вороття.
І,увібравшись в сніг, розтане біль,
Бо ця зима у серці, врешті, скресне.
І вже не снігом простір піднебесний,
А цвітом забіліє звідусіль...
