Хто може нас життю навчити,
Коли в самих позаду помилки?
Чи варто слухати, й по-їхньому робити,
Чи треба плюнути й зробити навпаки?
Коли мети досяг і обернувся,
Чи варто було пнутись з усих сил?
Бо за цей час весь світ перевернувся,
А ти усе робив, робив, робив…
Дуже шкода́. Змінилося багато,
Ти втратив молодість і сенс життя.
Колись було, що ранок-свято,
Вночі блаженства було відчуття!
Були дороги, напрямки, свобода!
Зхотів ідеш, не хочеш завертай.
І квітнула щоденна насолода,
От тільки правильну дорогу вибирай.
Та от біда, який би шлях не випав,
В кінці про вибір сумніви беруть.
Бо знову помилки свої розсипав,
Але як кажуть:- Час не повернуть!
9.12.23р. Олександр Степан .
