Не знала я, що маю море сліз,
Не думала, що й взимку дощ буває...
Життя - ріка... і де той перевіз,
Який біду від щастя відділяє?
Щоб якось зразу все перепливти,
І далі йти, та щоб не озирнутись.
Не подивитись, як горять мости,
Щоб не було бажання повернутись...
Бо не співає зболена душа,
Коли на місяць хочеться їй вити.
І в кожного буває та межа,
Яку не в змозі більш переступити...
Але в житті простих шляхів нема,
Не обійти їх, не перелетіти...
Попереду - безмовність і зима,
А під снігами - іскорка про літо!