Де ти?!*
Де ти...суголосся дощів і світла...
У забагнених тих тенетах,
Де летить моя тиха молитва
З незгасаючим небом – де ти?
Де ти...в сніговіях тремтіло тихо...
Обертались серця-планети –
(збережи тебе, Боже, від лиха!)
У натомлених кілометрах
Пломеніє думками – де ти?!
Де ти... знову січений дощ на віконні
Вимальовує спраглі портрети...
І уже не затихне до скону
В моїм серці твій вітер: «Де ти?»
....А у мороці знову і знову
Виникають твої силуети.
Сновигають дощі по колу...
Ні...це – я , в крижаних тенетах...
Між дощами й війною...де ти?
