Трояндо, вже пізно, бали відшуміли !
Завершились шоу квіткові на біс,
Одна ти з'явилась, не впало, не сіло,
У тиші осінній, і прикро до сліз.
Твої солов'ї вже давно відлетіли
Й забули про ночі весняні вони,
Та будуть жаліть, що тебе не зустріли
І що не співається їм восени.
І добре, коли все збувається вчасно,
І молодість вчасна у розквіті сил
Радіє усьому і густо, і часто,
І легко, і щиро без всяких зусиль.
Трояндо, не пізно, – нехай відшуміли
Весняні і літні бали! Неправий , –
Що я ледь розгледів красу твою в силі,
Таку досконалість у час дощовий,
Коли не почуєш нестримних овацій,
Ніхто не віддасть своє серце тобі,
Все менше і менше зосталося шансів,
Не дати розквітнути смутку й журбі.
Жаль, що перший сніг накриє цю красу!
