Присвячується нашому Герою- земляку Володимиру
Пелипіву , який загинув на війні з російськими окупантами . Пам'ять про нього вічно житиме у наших серцях!
Ой, тумани сиві нашу землю вкрили,
Не видно дороги й просвітку нема...
Всюди виростають хрести та могили,
Тужить за синами мати не одна.
І знову "двохсотим" привезли синочка,
І ридає осінь , тумани встеля,
Соколу готує ложе із листочків,
І стогне від болю зранена земля.
Як знайшли вже тіло, в мами серце мліло,
А муки чекання... хай ніхто не зна !
О, Боженьку милий, як душа боліла,
Вірить не хотіла , що сина нема.
Скільки пережила... Господа молила,
Щоб її дитину захистив , зберіг,
Перенести біль той матері несила ,
На війні синочок , як Герой поліг!
Він упав у бою за мир і за волю,
За рідну країну , за життя для нас,
Щоб ми більш не знали ні війни , ні болю,
Перемоги й миру , щоб прийшов вже час.
Скільки їх забрала та війна проклята!...
Невимовна туга нас пече вогнем,
І ридають рідні й Україна- Мати,
В серцях побратимів вічний біль і щем.
Пам'ятаймо хлопців! Вони - варті того,
Щоб за них молились й пам'ять берегли!
Не цураймось ,браття , усього святого,
То ж за нас із вами вони полягли !
Пам'ятаймо хлопців! Вони - варті того,
Щоб за них молились й пам'ять берегли!
Не цураймось ,браття , усього святого,
То ж за нас із вами вони полягли !
Вічна пам'ять!
Пам'ятаймо хлопців! Вони - варті того,
Щоб за них молились й пам'ять берегли!
Не цураймось ,браття , усього святого,
То ж за нас із вами вони полягли !
Щемно... боляче...
Пам'ятаймо хлопців! Вони - варті того,
Щоб за них молились й пам'ять берегли!
Не цураймось ,браття , усього святого,
То ж за нас із вами вони полягли !
Пам'ятаймо хлопців! Вони - варті того,
Вічна пам'ять! 
