Ти вже не той... Не мій... Не поруч...
На тобі військовий одяг і зброя у руках,
Ми не будемо сидіти вже пліч-о-пліч,
А розлука наша стане проміжком в роках,
Я обіймати буду твої речі, коли ніхто не буде бачить...
Та намагатимусь вдихнути аромат,
Холерно уявляти буду, що ти поруч,
І в руках у тебе квіти, а не автомат,
Дім без тебе стане порожнім,
А світ взагалі втратить всі кольори,
Нехай для тебе листок подорожній,
Стане прихистком від лихої біди,
Прошу одне... Пам'ятай лиш мої очі,
Мої слова, що є для тебе оберіг,
Обійми ніжні пам'ятай і довгі ночі,
Розмови шепотом у моїх ніг...
Солдате любий... Не журись...
Тебе чекатиму я довгими роками,
Головне у звіра не перетворись,
Щоб повернувшись я обняла руками,
Ти погляд збережи свій парубковий,
З собою візьми грудочку рідної землі,
Та нехай мелодія птахів ранкова,
Нестиме тобі тільки спокій у душі...
Ти вже не той... Але ти мій... Ти знову поруч...
Я дочекалася... Роки минули мов вода,
Ми сидимо як і раніше вже пліч-о-пліч...
А розлука наша зникла мов і не була...
