Ми палко чекали: от-от і весна -
Розтануть і криги, і люди...
Та інша година настала - війна,
Де в кожному місяці - лютий.
Де зранку до ночі в руках телефон
Віщає останні новини.
Не втямить свідомість, що все це - не сон,
Що можуть так гинуть невинні...
Застигло у кожного з нас на лиці
Питання єдине болюче:
Чи бачать на небі тортури оці -
Ірпінь, Маріуполь і Бучу?..
Кружляють пелюстки садів молодих,
Мов пір'ям, притрушують хати.
То, може, із крилець ангеликів тих,
Чий подих спинили гармати?
Весна шелестить і щебечуть гаї,
І сонце лоскоче зіниці...
А там, на моїй волелюбній землі,
Безжалісні нишпорять вбивці.
Я хочу писати про повінь бузку,
Про ніжність духмяних конвалій...
Та квітень несе лиш розпуку гірку
Із наших пекучих реалій.
Весна розквітає, а миру нема:
У небі сирени й ракети...
Прошу, повернися, холодна зима,
У лютий. Ще в те, двадцять третє...
Квітень 2022.
добре є!
