Плането болю, плачеш знов,
Кричиш руїнами жахними:
Людська біда, невинна кров,
Біль Турції і жалю зливи...
То крик Землі чи гнів богів -
Цей плач величної Природи?
І ница радість ворогів,
Й жалОба хмарних небозводів.
Темніє дорогий обрус,
Туреччино, твоєї долі.
Там землетрус - й тут землетрус
З ворожої презлої волі.
І віє хаос серед тьми,
Стріча нове тисячоліття...
А ми?.. Та будьмо все ж людьми
На зламі часу - в новоліття.
