Стомлені віки впали донизу,
Очі мої побачили напружений день.
Сльози дітей зворушили одвічну кригу,
Пролунали ноти печальних пісень.
Це є те, що потрясло увесь наш світ,
Гарматними пострілами знищило сон.
Ворог влаштував нам неосяжний гніт,
Бо хоче взяти собі всенародний трон.
У крові його паща, він наче дикий звір,
Розриває усі розуміння людської моралі.
Він не зупиниться тут, в це ти повір,
Він не зупиниться поки існує кохання.
Діти цієї війни, йдуть на звіра, на смерть,
І нізащо не віддадуть йому нашу волю.
З полум'я битви загартується твердь,
І зламає звіра хребет, бо немає іншої долі.
