Я пам’ятаю переповнені вокзали
Битком набиті потяги і море сліз
Тоді наш розпач ми за ними не ховали
Кожен свою трагедію на Захід віз.
Ніхто не бив себе у груди і не сперечався
У темряві лиш було чути стук коліс
І кожен подумки із світом цим прощався
В якому народився і в якому ріс.
Нічого іншого не відчували
Бо знали хто нас кинув ось сюди
Мовчки пакетики передавали
І дякували добрим людям за ковток води.
30.11.2022
