Поклавши руку в кишеню, я нащупала камінчик вдячності. Чули про такий? Він сприяє позитивному мисленню. Кожен раз, коли Ви тримаєте його в руці, Ви дякуєте за те хороше, що є в Вашому житті. Говорять, що доля не принесе приємні несподіванки, якщо Ви не будете вдячні за те, що маєте.
Так і я кожного дня стискаю цей камінчик, промовляючи: «дякую за сонячний день,…..за гарний настрій,…..за друзів,….досягнення на роботі,…..за квартиру, де я проживаю….»
Але сьогодні мені було якось сумно, і нічого приємного не приходило на думку. Саме в такі дні я найбільше відчуваю, як мені не вистачає мами. Минуло 4 місяці, як вона померла. Біль не зменшилась, потреба в її любові стала відчутнішою. Не минуло і дня, щоб я не згадала про неї, і серце не забилося тривожно від розуміння, що її немає. Хоча інколи забувшись я хапаю телефон, щоб поділитися з нею переживаннями, розповісти неймовірні новини.......а потім болісно падаю, розуміючи, що вже не додзвонюсь їй, що не зможу сказати, як я її люблю, і як я була часто неправа по відношенню до неї…..Не встигла сказати, не встигла ще раз обійняти, не встигла виконати свій обов’язок…….
Та все ж таки я можу подякувати долі за те, що мала змогу відчути на собі справжню МАТЕРИНСЬКУ любов. Любов безкінечну; любов, що вибачає все; спроможну на жертви; здатну пропускати через себе біль або від серця радіти за досягнення; піклуватися, не зважаючи на втому; бути відданою………….
І хоча мами вже немає поруч, але мені здається, що вона мене веде, допомагає, підтримує, підказує!!!!!! Я вірю в це, і на душі стає тепліше..
Дякую!!!!!!
