Хто я без тебе, без твого кохання?
Пустеча в серці та спустошена душа.
Надія покидає, мов була остання,
Журбу накинула на мої очі та пішла.
Згасає промінь сонця, навкруги сіріє.
Життя не має сенсу, пошуки буття.
Сховалась від думок щаслива мрія.
Ненасні дні вбивають почуття.
Блукає тінь самотності кутками
Оселі та мереживо плете сумне.
Про відчай тиша пісню заспіває.
Ввірвався вітер, гучно сумнів дме.
Уранці неохоче підіймуся з ліжка.
Ранкова кава - зовсім без смаку.
Нав’язлива, немов скорботна, тиша.
Задумливо кілька годин сиджу.
Осінні дні холодні, мов зимова тінь
Вже завітала, попереджуючи строк.
Скорботний день лишив на самоті
Моє палке бажання покохати знов…
Спустошеність заполонила усі дні,
Не маючі в любові, навіть сподівання.
Та хочеться про те дізнатися мені:
Хто ти без мене, без мого кохання?
