Упала вранішня роса
На запізнілі літні квіти.
І хоч краса уже не та,
Ще можуть душу відігріти.
Давно відцвів уже жасмін,
З ним й літо постаріло.
Природа вже чекає змін,
Все швидко відгоріло.
Вже де-не-де впаде листок,
Осінні перші спроби.
На цей раз перший її крок,
Примхливої особи.
Притихло все, якась журба,
Вже тулиться до серця.
В зажурі хилиться верба,
Сумне десь чути скерцо.
Ти не спіши ще, хитра осінь,
Твій час ще не настав.
Ще прийде день і ми запросим,
Лиш перший лист це впав..
Як би не грів нас серпень, та легенький смуток закрадається в серце, за ним, все-таки, слідує вересень. Минає літо і забирає ще один рік нашого життя...
Чудова поезія! 
