В вечірній тиші сонце догорає
за обрієм видніється маленький гніт
воно в землі свій пломінь заховає
і вже чорніє до болю знайомий світ...
На небі темному з'являються зірки
і білий місяць немов велика куля
дорогу к дому нам осяє у пітьмі
і стелиться туман прозорой пудрой...
Запізнюючись ніч наводить марафет
і вітер свої крила ще не розкриває
виконуючі мабуть належний етикет
шанує спокій і до ранку завмирає...
