Табун залізних коней з номерами,
Табличку " ДІТИ" написали на боках.
Туди де не стріляють , їдуть мами.
Дитячий страх у батьківських руках.
Ракет ревіння, вибухи , розруха.
Звук літака , істерика і плач.
В Ім"я Отця і Сина І Святого Духа
Шепочуть губи-Господи пробач.
У погрібах неділями сиділи.
Російську мову чули крізь душник.
Від танків банки на полицях торохтіли,
Тихенько плакали, заткнувшись у рушник.
Тікати кинулись , як постріли затихли.
Залізні коні вишикувались в ряд.
Зібрали цінне все, дітей , батьків і зникли.
Поїхали туди , де зорепад.
Позаду залишили свої мрії
І спогади про мирне існування.
А так не легко залишать своє коріння...
Попереду блокпост і знов страждання.
Катюги із цигарками в зубах,
В дітей направили свою погану зброю.
Для них цей шмон, найкращий із розваг.
Він завойовник і командує тобою.
Перетрусив всі речі у машині,
Дорослих роздягнув , шукав татуювання.
Дав бублика, заляканій дитині,
А у думках вже бачив катування.
Забрали цигарки і дві обручки.
Ще триста баксів , за проїзд оплата.
В дітей від страху побіліли ручки,
Нарешті опустили автомата.
І кінь залізний , так невпевнено і тихо,
Їхав спочатку і боявсь спіткнутись.
Він ніби крався, щоб не розбудити лихо.
А потім полетів, не всилах обернутись
Він наздогнав своїх і трохи зменшив біг.
І стихло калатання серця в грудях.
Табун залізний проліта уздовж доріг,
Нема іржання , тільки стогін в людях...
14.04.2022р. Олександр Степан.
