В мені забракло Божого напевно,
Якісь обриви, спалах ліхтаря.
Іду життям без цілі я даремно
І ось один стою у вівтаря.
Молитись Богу з роду не умію,
З ним говорю, коли на глибині.
Пливу по течії і геть не розумію,
Чому ж душа моя на мілині?
Кордони берега з’їда голодне сонце,
Мої гріхи й мене поглине мул,
Я зазираю в пам’ять, як в віконце,
А в нім життя виглядує впритул...
Кармишев Олександр
15.05.2022
