Дикий степ, незораний роками,
Де-не-де пташина промайне.
Розкошує тільки бур"янами,
Вітер прилетить, не промине.
Часто він відвідує билинку
Ту, що серед степу проросла.
(Він загляне тільки на хвилинку),
Серед бур"янів, що розцвіла.
Крапельки роси на ніжнім листі,
Де знайдеш іще таку красу?
Ранок дарував їй це намисто...
Цю красу до неба вознесу.
Дикий мак, все ж зовсім він не дикий,
Це природа крапельку внесла.
Дикий степ, та він не одинокий,
Квітка від самотності спасла.
Мак червоний, неначе крапля крові.
Тут, напевно, йшли колись бої.
І пелюстки мака пурпурові,
Нагадають нам про дні важкі.
І теплиться в степу ще надія,
Що його торкнеться все ж рука.
Хтось отут пшеницю ще посіє,
І не буде місця будякам...
Так майстерно і так досконало написала Надюшо!!! Обов*язково наступить мир і Перемога!!! Наша земля така квітуча - то не передати словами, то треба бачити!!! Миру нам всім і Перемоги!!!
І теплиться в степу ще надія,
Що його торкнеться все ж рука.
Хтось отут пшеницю ще посіє,
І не буде місця будякам...
Твоє ім'я, Надюшо, як символ - дає надію! Дуже проникливі рядочки.
Ще повернеться полів краса,
Заростуть ниви колосками.
І вдихне волею наша земля,
Війна скінчиться з ворогами.
Перемога йде за нами!
Гарно та майстерно, дорога Надюшко!
Дякую Вам за подарований позитив!