Давно хотiв Гiпопотам
вiдправитись в круїз.
— Хiба таких не маю прав?
Це давнiй мiй каприз.
На довго справу не вiдклав,
до кас мерщiй чкурнув,
купив квиток на пароплав
та радiсно зiтхнув:
— Побачу врештi-решт Стамбул,
Нью-Йорк та Амстердам,
бо зовсiм я нiде не був.
Та й каже дiточкам:
— Я повернусь, утрiть слоьозу,
гiрких не треба слiз.
Я вам з круїзу привезу
даруночок-сюрприз...
Дiтей, дружину обiйняв,
валiзу взяв свою
та сiв на бiлий пароплав.
Cказав усiм : ”Адью”!..
Минає час. Без телеграм,
без жодних звiсток днi...
— Де любий наш Гiпопотам?
Як довго ми самi!
Та ось（подяка небесам!）
причалив пароплав.
По трапу йде Гiпопотам,
нiде вiн не пропав!
На шиї виснуть дiтлахи,
дружина обiйма.
Вiн посмiхається: — Кхи-кхи,
чекали недарма.
На землю ставить дiтлашню:
— Вам тато щось привiз.
Валiзу зараз вiдчиню –
там є для вас сюрприз.
Валiзу з гордiстю вiдкрив...
— Ай-яй! Бiда! Бiда!
Сюди гостинець положив,
а тут... одна вода.
В краях далеких бачив снiг –
це бiле диво з див.
Натiшитися ним не мiг,
привезти й вам хотiв .
Вiз снiгу парочку валiз
з краiни, де льоди.
А, виявляється, привiз
звичайної води?
Повз випадково проповзав
старенький Крокодил.
Вiн довго-довго реготав,
а далi пояснив:
— Ти в школу, друже, не ходив,
у тому вся бiда.
Нiхто тобi не пояснив,
що снiг – i є вода.
Життя ти в Африцi прожив
й не бачив снiг, дружок.
Даремно вчитись не любив
та не читав книжок.
— Так, так, — зiтхнув Гiпопотам, —
здолаю цю бiду.
Хоч перерiс я по лiтам,
а вчитися пiду.
