ця жінка – як вітряна юна весна.
боги стародавньої греції ходять за нею,
мов вірні собаки, скиглячи хором. –
я напав би на них сам проти всіх,
щоб привернути її увагу.
так я міркую; такі міркування
якось, можливо, називаються по-науковому,
а я називаю це явище мисленням доміно.
щодня вона пропонує мені
чарку міцного сумніву.
я відхиляю, й плачу,
мов хмара над синім морем –
морем гірких поетичних сліз,
пролитих впродовж історії.
як же не плакати? скоро минає
вічність відтоді, як сію пшеницю
перед її дверима.
кохання подібне до олігофрена,
й так само незграбно
й непрогнозовано рухається.
моя кришталева мрія
вбралася в чорний хіджаб,
та щоразу, коли я до неї приходжу,
лагідно усміхається
visions of domino, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=Che_gPEK7so
