Мені б заснути на міцнім плечі.
Перетворити втому на твою алхімію,
проснутись разом у дзвінкій весні…
А поки подих стишено затримую…
Дощі підуть і йтимуть без мети.
Спадатимуть краплинами невпинними.
І руки будуть грітися в пальті
І легкість шурхотітиме за спинами…