Для гідності один лишили день,
А усі інші, мабуть, на поклони,
Для од, хвальби і трішки для пісень,
А завтра знову спогади й прокльони …
Як на Майдані, сцена і народ,
На сцені ті, що прагнуть нагород,
А тут внизу - від Львова до Луганська,
Кому не світить доля панська …
Мені це все якось зчужіло враз,
Не виставляю болю напоказ,
І двоє друзів, що лежать в землі,
Ввижаються тут поруч у імлі …
Чужі думки і прагнення чужі,
А поховали де свої, скажіть,
Чому чекаєте на виступи вождя,
Куди прогнали власні відчуття?
Четвертий вже минув у нас Майдан,
Ставав все більшим на Майдані тім екран,
І тільки перший, де студентство у вогні,
Несе найбільше гордості мені …
А той останній? Той тільки болить,
Душа Майданом тим нерідко снить,
Він так багато в себе увібрав …
Той дух ожив, спіткнувся і пропав …
А далі зло із-зовні принесло,
У зла таке звичайне ремесло,
Майдан мовчить, бо надворі війна,
Не має іншого в Майдану нині сна …
Та все ж, я гордий з тебе, краю щирий мій,
Окрадений, ображений і злий,
Я знаю, на коліна не стаєш,
І тільки так, Вкраїно, ти живеш!
поки людина бореться, вона живе ... те ж саме про держави і народи ... росія не бореться ... гниє ... Білорусь ще має шанс ... А ми боремся ... значить, все буде добре
