З болем пишеться вірш про війну,
Про Майдан і борців революцій,
Про ворожу незламну стіну
І законність усіх конституцій.
Змінять люди із часом думки,
Пафос лозунгів, зникнуть промови…
А читатимуть «вічні» книжки:
Вірші, прозу, а ще – колискові.
Про троянди, кохання, весну,
Про батьків і про долю лелечу…
Хтось згадає колись про війну?
Хтось … у спогадах давніх, старечих…
Про війну все ж залишиться вірш,
Як загинув солдат в Іловайську
І як мати останній свій гріш
Віддала волонтерам на каску,
Як, утративши ногу, боєць
Місяцями шукає роботу,
Від відмов натомившись вкінець,
Заливає у шинках скорботу.
Все важливе життя відбере
Із «державних» проблем – в «особисту».
І нове покоління зітре
«Call of Duty», назавжди завислу.
