Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Каразуб: ПАДІННЯ ІКАРА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ vero.ronica, 14.08.2021 - 21:25
Цікаво, подобається про забризканмй обрій. Але про що насправді вірш?
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 14.08.2021 - 23:47
Це осколок. Змішую коктейль історій, і тільки тих, що потрібні. Перша частина описує падіння Ікара, змальовує картину Брейгеля. Є спеціальний вид віршів, що описуют існуючі картини. Так цю ж картину описує Гью Оден в "Музеї образотворчого мистецтва". Я даю тільки короткий опис, як прелюдію, бо падіння Ікар є непомітним. Повторне падіння - думаю зрозуміло. Ця непомітність - постійна. Про очі крота. Середні віки. Двоє філософів богословів, один з яких Аквінський, другий - Альберт Великий сперечелись чи є в нього очі. Така легенда. Мовляв почув цю суперечку третій і запропонував подивитись ,а вони відмовились, тобто людська природа логічного, апріорного - теж постійна, опирається на власні сили, свій розум, а значить буде повторювати помилки, як от зараз є купа сект, купа любителів пласкої землі і т д. Про пані Боварі - довго розповідати. Скажу, що тільки Флобер вважав, що зобразив в ній себе. Я вважаю, що тут є певна цікава літературна хитрість та помилка. Флобер присвятив себе творчості, а Боварі - пошукам фантазій, вона не мала радості творіння, як такого. Тобто знову падіння, нехтування досвідом. Іліада - символ -героїв -богів, Одісея - символ загибелі героїв-титанів, богів. Беатріче - двічі бачена Данте дівчина, якій він присвятив свою лірику. Придумане кохання. Як і Дульсінея з Дон Кіхота, що являється пародією Сервантеса на лицарський роман. Головна думка - незважаючи на досвід - марення продовжується і ніхто не збирається рятувати Ікара, і ніхто не збирається зупиняти Дедала. Ми віримо в те, чого не розуміємо. Парадокс. Ну і т д.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 10:19
Чи нехтування досвідом обов'язково значить падіння і навпаки?І про що остання ремарка "Ми віримо в те, що не розуміємо" в контексті твого твору? Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 10:45
Ось це і цікаво. Кожен сам вирішує, як воно відбувається. Ти ходиш до школи, вивчаєш предмети. Ти можеш сказати: - Я те, що мені подобається. Мені подобається математика, а літеарутура мені не треба, і відкинеш цілий культурний пласт. Тому, ти легко відкинеш предмети, і вибереш те, що хочеш, але ти не можеш відкинути школу. Ти не можеш відкинути релігію і не можеш відкинути громадянський обов'язок. Тобто, є речі до яких ти змушена виробити своє відношення і жити в їхній парадигмі. Дивно, що живучи в ІСТОРІЇ - величезний пласт культури, що постійно намагається вказати апріорний сюжет: робиш це - отримуєш - те, - більшість ігнорує. Тому, навтіь, якщо в людини все зашибісь і вона живе, йде по протореному шляху - це падіння в глобальному сенсі. Вона в кращому випадку - відтворює сенс, але не створює його. На рахунок віри-розуму. Простий приклад. Хороша поезія, проза - це баланс уяви та розуму. Коли розум повний химер народжується "Капрічос" Гойї, коли віра зашкалює - домінує нетерпимість і безумство. Коли безумствувати над химерами - бути одержимим манією, бути гедоністом, охоплювати обширне пустотою обійм. Коротше, мудрагелю шось. Навряд чи то цікаво. vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 13:24
Дуже багато змішано. Робиш те - отримуєш це - не певна, що це саме апріорне знання, тому що більшість явищ у життєдіяльності, а особливо що стосується взаємодії з іншими, не має одного варіанту розвитку. Ми можемо приймати лише закони фізики, на них наш досвід ніяк не впливає. І якщо в першому твердженні апріорне знання продукує помилки, то в другому твердженні ігнорування якоїсь апріорної істини - це глобальне падіння. Суперечність. На історію слід дивитись як на апостеріорне знання - адже це ж досвід людства, знання, перевірене на практиці. А що означає створювати сенс (а не відтворювати), це як? І все ж таки в якому сенсі вживався коментар про віру по відношенню до конкретно цього вірша? Цікаво, просто не зрозуміло Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 14:04
Можна дуже довго пояснювати. Але поезія - це фльор, це згусток досвіду- чуттєвого, інтелектуального і якщо горить то манить до себе, як світло комах, а не горить - значить байдуже. Я пррихильник виправдання літератури. Дивись. Наприклад, нам з тобою по 5 рочків і ти мене вдариш по голові. Мене заболить, я віддам здачі - тебе заболить. Отримавши досвід болю ти будеш його шукати? Якщо так - то ти садомазахістка, щось анормальне, і цим підтвердиш правило. Ніхто не хоче щоб йому боліло. Але, це не означає, що не болітиме. Тепер переходимо до пракики. Людство завжди падатиме, і його нове покоління теж відчуватиме біль, це те від чого не втечеш. Ти вчишся. Але є вічне питання, для чого накопичувати стільки матеріалу про себе, і падати, страждати навмисно? Це питання романтичне бо говорить про ідеальне, вічне, та практичне, земне, неідеальне. Як і перше, так і друге існує в протистоянні і з тисячі людей, що йдуть в театр, приймуть досвід Гамлета за свій - одиниці, а решта вбиватиме своїх чоловіків, дружин, докорятимуть, мучитимуть, не розумітимуть і т д. І страшно, що маючи артефакти, знаючи про біль - ми шукаємо його. Це дивно і мабуть незбіжно.От і все. Щодо віри. Ти мені так нагадуєш мою знайому, навіть схожі фізично. Кожен в щось вірить і це факт. Не так давно розмовляв з атеїстом, який каже, що бачить смисл життя в своїх дітях. Я ж не проти, окай. Тільки це та сама ж віра, що ти не помреш. А ті хто кажуть - що далі чорний екран, відчувають ще своє безсмертя. В 40-50 років вони трохи по-іншому ставитимуться до всього, навіть, як що зберігатимуть позу безвірства. Конкретно: на сайті - міліони віршів про кохання. Я люблю її, жадаю, обожнюю, згораю, так хочу володіти, тримати за руку і т д. Але чи це любов? Хтось тобі говоритиме про пристрасть, хтось про взаєморозуміння, інший про договір двоє статей, хтось про сім'ю, а хтось про досвід Керк'єгора чи Абеляра. Ти скажеш - коже нлюбить по-різному. Нехай, можливо. Але, проблема піднесеного, творчості - заперечить тобі. Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 14:07
МАТИ, володіти чимсь - це не бути творчим чи піднесеним. Якщо ти фоткаєшся на фоні прекрасного будинку - ти не являєшся доповненням до красивого ландшафту, ти не можеш проникнутись цілісним задумом, тільки поверхнею - от якби я там жив чи жила, який файний фасад - краса. Це обманка, простота. Тому так багато людей люблять, щоб на їхніх стінах висіли пейзажі та натюрморти або абстракції - доповнюють дизайн.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 15:26
1) Що ти маєш на увазі, коли кажеш про виправдання літератури?2) Як ти дивишся на смерть? 3) А в чому цілісний задум? Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 15:37
1. Смислову гру.2. Як на частину життя. 3. В протиставленні. vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 15:59
Що є протиставленням у випадку красивого будинку?
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 16:21
Питання не може бути неправильним, воно як стрілочка в ланцюжку пошуків.
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 16:38
В чому цілісний задум? - питаєш ти. Я відповідаю: в протиставленні. Логічніше спитати: Чого чи кого з чим чи ким? Але ти чомусь висмикуєш красивий будиночок, що відносився до привласнення і ставиш поряд протиставлення. Ти навязуєш мені питання, що коректує в якусь твою сторону, яку ти не озвучуєш. Тому розмова буде такою: я відповідатиму, а ти ставитимеш питання, розставлятимеш пастки, іронію, можливо - щоб притягнути мене до своєї відповіді чи в глухий кут. Я не дуже розумію, що саме тебе цікавить.
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 16:40
Щодо стрілочок і неправильних питань... то в цьому легко заблудитися. Це софістика, як на мене.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 15.08.2021 - 17:11
Шукаючи лише правильні питання, можна так нічого і не запитати.
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 15.08.2021 - 17:26
А правильні запитання є правильними відносно питань, чи метафізичним маскарадом відносного?
|
|
|