А сон довірливий, усе чекає,
Зітхає котрий час вже під вікном.
Безсоння побороти як? Не знає,
Не хоче лізти в хату напролом.
Загляне обережно: ні, не спить,
Скрипить перо, їй хоче догодити.
Яка приємна, дивовижна мить!
За це її не можна осудити.
Їй не до сну, думками десь літає.
Так хоче підібрать такі слова...
А за вікном давно уже світає,
Та ніжність підбирає голова.
Це хтось давно чекає вже листа,
І в нім знайде те найцінніше слово.
І ця робота зовсім непроста.
Сон дасть їй дописать обов"язково.
А сон усе ж чекає за вікном,
І зникли зорі, полягали спати.
Затих в кущах небіжчик - вітролом,
Повітря напоїла рута-м"ята...
Прекрасна поезія Надюшко!!! Колись і я дуже любила писати листи, а ще більше отримувати... та нажаль тепер все змінилося і листи я пишу тільки у минуле!!! Дякую, що своїм віршем донесла привіт з минулого!!! Гарного тобі дня сонечко!!!
Браво, Надійко! 
