Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки,-
Нема межі того чуття у літнім мороці...
Тут знов присутні цвіркуни - пісні при ґанку,
Тут - мережі зіркових розсипів у моросі
Живих туманів, ще незроджених, незайманих,
Що лиш чуття своє притягують з світанками ...
Волого, тихо... свіже листя над фіранками
Здіймає цвіт життя, здіймає в запахах...
Ці незабутні, незбагненні фарби мороку,
Що притаманні лише рідному подвір'ю...
Затягнуть сни в тенети мрій та диво-пороку,
Затягне пам'ять в цілковитеє невір'я...
Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки...
Нема межі від відчуттів у літнім мороці...
І сни чудові нам навіює під ранок,
І диво-пісня солов'їв в ранковій порослі...
