В житті часом пусто буває,
Пусто в серці і пусто в душі,
Камінь падає в дно осідає,
Його витягти важко тобі.
Просто жити і просто дні , ночі,
Не важливо чи сонце, дощі,
На погоду не дивляться очі,
І на цифру у календарі.
Чисте небо без кольору, блиску,
Чорно-білі відтінки лишень,
Тай байдуже куди стрілка тиску,
Думи стріли а серце мішень .
Обстріляли і витерли ноги,
Його стук відтепер просто так,
Заросли там тернами дороги ,
І назад веде вказівний знак .
Хоч і стукають часто бувають,
Та здавна вже ніхто не дійшов ,
Не проводить душа ,не приймає ,
Бо не може пізнати любов.
Вже забула ,а може й не знала,
Як дізнатись тепер? Як знайти?
Якби сильно вона покохала,
То знайшла би цікавість в житті.
Пусто й досі ,та віра є в завтра,
Що кохання нарешті дійде,
Що навчиться уперше кохати,
І на повну серденько заб'є.
ID:
916698
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 13.06.2021 12:50:50
© дата внесення змiн: 13.06.2021 12:50:50
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
