Бог
Поема двісті сорок третя
Вседержителеві,
Слову Отця,
Христу Ісусу з любов’ю
присвячується
Світ себе зганьбить у муху
і в муку
Він вже крокує в вогонь
і в розруху
Так як я — крок і життя
в потойбічнім
Будеш жить, Боже Святий, й
в поцейбічнім —
Так на мені знаменується Вічність! —
Не небесам один бік,
а землі інший бік.
Слово Огненне! а від Слова —
ніхто ще не втік.
А від Слову служіння
ніхто ще не втік...
Любий мій, живеш у мені,
Любий мій, живеш
як в Огні у мені.
Бог наш є!
І я з Ним,
і у Нім.
Преполовення — й світ дзижчить:
муха, зі слухом...
Боже, Ти знав
і Ти дав
мою юність — горіннями духу!
Лиш — проникненням Духу!!
В що я вступав —
віднімав звичаєве життя!!
Й як би утримались
й нитки і
це ниття??
І я чув
краєм скраю
муркотіння в життя —
й пожирання яскравість!
І як де я протяв
углєбоша життя —
та є
дзінкість життя!!
На словах возлетять?
Чи вже — так
полетять??
О, і духом — і так
вже літав.
Ти мовчав.
Я кричав:
«... чуєш,
немає для мене життя!»
Це в Четвертій.
Яка Божа відвертість...
Й Ковалевичу: Бог
в Європі помер?
Й Ковалевичу — і тоді та й тепер:
Любий мій, живеш у мені,
Любий мій, живеш
як в Огні у мені.
Бог живе! —
І я з Ним,
і у Нім.
Не небесам один бік,
а землі інший бік, —
будеш жить, Боже,
не один іще рік —
я живу...
а від слова ніхто
не втече
й тут
не втік!
Ти живеш в слові!
25.05.2021,
свято Преполовення
В поезії все залежить від особистості.
«Особистісне» може сприйматися в житті тільки безпосередньою інтуїцією або ж передаватися творами мистецтва.
(Тр-т "Поет в Богоспілкуванні" )
