Війною брат на брата, сестра йде на сестру, невдячних є багато, і все ж бути добру?! Мудрішим має стати, в цій круговерті хтось, проаналізувати, із чого почалось! Таке життя війною, свої стали чужі, хоч скроні з сивиною, та нерви на межі! Багато звинувачень, претензій і образ, хоч і не до пробачень, живемо лише раз! Шановні зупиніться, стиште емоцій грім, і Богу помоліться, воздасться нам усім!
