|
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Назбираю вітрів повні жмені, би стишити бурю,
Їх на повні вдихну, потонувши між неба та хмар.
Стану птахом. Безкрилим. Собою весь світ переорю,
Зачепившись за срібний серпанок дорогу проторю;
Крізь горнило пройду, щоб припасти пред Вічний вівтар.
А.: Візьму в жменю роси барвінкові,
Простягну по всій стежці, дорозі моїй.
Одягну вишиванку та стану весною,
Хоч би мир наступив в нашій рідній душі.
Я не хочу вже птахом літати, хочу бачити сміх я дітей,
Що кричать: «Вже війни в нас немає»,
Що радіють, бо батько прийшов,
Та не чують стрільбу з автоматів.
Засинають під пісні, не шум,
Хочу бачити - все оживає?!!
Вся природа, птахи і ліси,
Лиш тоді в мені буря затихне
І піду у туман, крізь степи.
Хай і зараз я птахом літаю,
Все ж я хочу весни без війни.
М.: Ненаситний тиран знов бряжчить закривавленим лезом,
Вириває з грудей ще живими гарячі серця!
Ми для нього - ніхто, світ для нього - намріяне плесо,
На яке двоголово глядить, загребущо та ласо.
Вже немає початку, немає вже тому кінця ...
А.: Нехай воїни наші в окопах чатують,
Ворог наш не малий, але гніть
Те, що виросло ти вже не зірвеш людино,
Що пожнеш, те і будеш давить
Як раніш часто ми говорили: «Волю нашу, вам не зламать»,
Тільки знайте, що треба спочатку
Починати з себе в перший ряд ...
Я молюся і вірю всім серцем,
Що прийдуть наші воїни живі,
Обіймуть довгожданну дитину
Та дружину, що вдосвіта спить.
Та, на жаль, як на фото не буде
І дружина вже рік як одна,
Та чекає що милий ще прийде,
Поцілує її як раніш.
Бачить фото де всі хлопці разом,
Пліч о пліч стоять до кінця.
Поцілує те фото й заплаче,
Бо забрали їх там небеса.
Вони стали птахами над нами,
Захищають від загрози та бід
Знають, що треба з себе починати,
А вже потім міняти і світ!
М.: І співає душа українська наш Славень сміливо!
В його силі черпають, живці поколінь всіх, снагу!
Годі, браття та сестри, мовчати і плакать журливо!
Гляньмо в вічі цим Воїнам! Разом здобудьмо ЩАСЛИВО!
Вже пророчить нам Небо та світ звістку чисту й благу!
Марія Дребіт - Альона Павлова ( донечка загиблого полковника Ігоря Павлова з Києва, яка продовжує батькову справу!)
30.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету: картина худжниці Беати Куркуль
ID:
912471
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.04.2021 14:53:20
© дата внесення змiн: 30.04.2021 14:54:49
автор: VIRUYU
Вкажіть причину вашої скарги
|
