Не хочу думати - який мій строк.
Живу тим днем, дарований що зранку.
А на ніч, чаю роблячи ковток,
За мить життєву вдячний безустанку.
Тому, хто наді мною в небесах
Пухнастими хмаринами гуляє.
За розсипи зіркові у часах
І здатність бачити – як сяйво грає.
За змогу чути славні співи птиць,
Ходити влітку босими ногами,
Втішатися красою блискавиць
І не боятися дощів з вітрами.
Сприймати благом путь, яку знайду,
Долаючи припини за порогом...
До Світу ж із любов'ю я пройду
Буквально все, відміряно що Богом!
Автор Віктор Залевський
Переклад Yurii Shybynskyi
Оригінал
Я не хочу гадать, каков мой срок.
Живу тем днем, что утром мне подарен.
А на ночь, чая делая глоток,
За прожитые миги благодарен.
Тому, кто в синем небе надо мной
Пушистыми играет облаками.
За миллиарды звезд над головой
И за возможность видеть их глазами.
И за возможность слышать пенье птиц,
Ходить босым по побережью летом,
И наслаждаться прелестью зарниц,
Дождей и ветра не страшась при этом.
Все принимать как благо для себя,
Какой бы трудной ни была дорога.
Идя на Свет – стараюсь жить любя
Буквально все, отмереное Богом!
