Ти сама знаєш ,
в твою темряву ніхто не піде́ .
В тебе замість метеликів - оси .
Все одно чекаєш ,
Може хтось та й раптово прийде́.
Туди ,де на трави спадають роси .
Оси боляче жалять ,
Лишають багряні сліди на тілі ,
Близько нікому не підійти.
Ти терпиш удари,
І різкі напади жорстокого гніву ,
Коли хтось торкається твоєї оси .
Твоє холодне тіло
Втомилося терпіти дикий біль ,
Що всіма силами рветься назовні і досі .
Щось тихо горіло ,
А потім палало вогнем звідусіль.
Бо в тебе замість метеликів - оси.