У літній день не має вороття!
Дощить на дворі вересень строкатий.
А мамин хлопчик -мазаний кирпатий
Біжить дорогою у сиве забуття.
І горнеться в думках до світлих мрій.
( Як ти його колись в руках гойдала).
Непевна посмішка .
Дощить.
Дощів чимало...
Та він повернеться ! А ти його зігрій
Ми, Мамо, разом дощ переживем!
Нехай шумить, неначе колискова.
Що ж зробиш, як вода обов'язкова,--
Біжить собі ,а ми собі пливем.
Та час безсилий! Сонце сходить знов!
Малому врешті доля посміхнеться,
Бо в нього в серці і горить ,і б'ється,
Я зірка ясна-- Мамина любов!
