З тишею розмовляє мертвий поет
В теміні однокімнаття
І у них чудовий дует
Між ними відчувається щастя
Слів багато в поета завжди
Але тиші вони мов удар
Їй би очі виразні, ясні
Мов би Божий дар
Поету від тиші потрібні слова
Рими, методика, ритм
Але в поета чуйна душа
І для тиші він мужньо мовчить
Мовчить вже століття
Висить на стіні, слухає тишу свою
А у душі буйно квітнуть слова
І розривають душу йому...
