Я вже колись приходила в цей світ:
Можливо, це було середньовіччя,
Було тоді мені сімнадцять літ...
Чи не сімнадцять - менше, або більше.
Сміливою й вродливою була,
Джульєта поряд, мабуть, не стояла,
Я теж Ромео покохати так могла,
Але я іншого тоді уже кохала.
Як і тепер кохала лиш тебе,
Одне таке кохання є на світі,
Я повернусь, як і недоля розведе,
Через віки - буду тобі світити,
Зігрію тим вогнем, що не мине,
Всім серцем я тебе буду кохати,
Впізнай, відчуй, одну таку мене,
Тебе я серед всіх можу впізнати.
До тебе я чим хочеш повернусь:
Дощем чи вітром, зіркою на плечі,
Я снігом білим впасти не боюсь,
Розтанувши в коханні в перший вечір.
Галина Грицина.
Прекрасно!!! 
