Закінчується рік і що тут вдієш,
Минає він - збулося щось чи ні...?
Твій ніжний погляд й досі мене гріє
Я на пероні - ти стоїш в вікні...
Рушає потяг лиш рябіють шпали
І стук коліс - так наче по душі...
Ні ти, ні я - нічого не сказали,
Були мов рідні - стали мов чужі.
Рік скине дні - як календар листочки
Такий життя не писаний закон,
Лише цей стук лунає як дзвіночки
Потім стихає мов нічний перон.
Відійде рік... І навіть буде свято...
Той, що цю зустріч нам подарував,
Хотіли ми сказати так багато
Шумів перон... Лиш кожен з нас мовчав...
Галина Грицина.