Схожі ми і наші долі,
ми пройшли складні путі...
Одинокі ми обоє,
і все більш стаєм сумні...
Я тополя серед поля,
а ти явір вдалині...
І хоч схожі наші долі,
та не сходяться путі...
Вітер листя рве тополі,
явір гнеться до землі...
Чи іронія це долі,
а чи прикрості сумні?..
Затули мене від вітру,
я служитиму тобі...
Ти один в усьому світі,
найпотрібніший мені...
Все дала мені природа:
стан і коси золоті...
Що скажи зробить для того,
щоб сподобатись тобі?..
Я зверталась вже й до Бога,
щоб поміг мені й тобі,
щоб зійшлись наші дороги,
на цій праведній землі...
Та не хоче моя доля
усміхнутися мені...
Розділили нас дороги
назавжди на цій землі...
Та й нема вже в мене сили,
помогти тобі й собі...
Це іронія все ж долі,
а не прикрості земні...
