Жовтнем пахне золотаве листя.
Жовтнем пахне охололий чай.
Снись мені зумисне й не зумисне.
Хоч би снись, лише не забувай.
Там, де сквер закутався у шалі,
де шурхоче між дерев парча -
пам'ятаю теплі пасторалі
і п'янке тепло твого плеча.
Пам'ятаю вітру білу повінь,
вечори розлитих ліхтарів...
Скільки нам судилося мелодій
від найкращих в світі скрипалів!
Доки осінь розкладала карти,
шепотіла щось на вухо дням,
сколихнула віти пізня ватра
і змахнула ноти всі з вікна,
Заваривши чай з дощу і м'яти.
Жовтнем пахне дощ і м'ятний чай...
Я тебе не буду забувати.
Так і знай.
13.10.20 р.
