Мамині руки
Я Ваші руки, мамо, пам'ятаю —
потріскані, шершаві та сухі.
чомусь мені здавалось, я не знаю,
що з вигляду вони якісь брудні.
Мені тоді так соромно було
перед своїми друзями за Вас...
кудись далеко все це упливло,
як швидко промайнув мій юний час.
Тепер кручусь безсонними ночами,
не сплю від сорому, мечусь від муки...
Я б зараз мив гарячими сльозами
і поцілунками сушив би Ваші руки.
17.09.2020
Твір про чесність з собою.
А щодо сорому... Якщо іти за Вашою логікою, то ми маємо все життя проводити соромлячись, бо по народженні какали в пелюшки. Що було колись, було з Вами колишнім. Ви теперішній дієте від свого сьогоднішнього стану.
Дякую.Завжди чекаю Вашого коменту і відчуваю задоволення від Вашогосудження. Чітко, стисло, справедливо, гумор і іронія на висоті! Браво! не так мої вірші як Ваші коменти. Ще раз дякую.
пізно ми починаємо розуміти справжні цінності. 
дуже гарна поезія 
