Коли стрічаю жінку в камуфляжі,
Щоразу ранять мозок мій думки:
Ким би вона була в годину княжу
І предок її хто був і який,
Якщо у ній озвалися ті гени,
Котрі землею, людом дорожать?
Мабуть, душа у ній аборигена,
Що край свій у біді не залиша.
«Скільки в тобі загадок, жінко-воїн,
Любові скільки в серденьку твоїм?
Невже й тебе народжено для воєн?» –
Гудуть думок стривожені рої.
А є й такі, що цим думкам перечать:
«Коли орда загрожує тобі,
Згодяться всі, навіть жіночі плечі,
Щоби перемогти у боротьбі!»
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
дуже зворушливо 
